Го́рлиця, ці, ж.

1) Горлинка, родъ дикаго голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб.

2) Родъ танца. Мкр. Н. 29.

3) Пѣсня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8.

4) Употр. какъ ласкательное слово, особенно въ уменьш. го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зражу тебе, моя горличко. МВ. ІІ. 63. Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.

Горли́ця, ці, ж. = Орлиця.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 313.