Горла́тий, а, е.

1) Крикливый, горластый. Цитьте, цитьте, горлатії ворони. К. ЧР. 297. Мовчи бо, жутко, не будь така горлата. Чуб. II. 348.

2) О ружьѣ, горшкѣ и пр.: имѣющій широкое отверстіе, широкогорлый. Покрепились, підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбану. Г. Барв. 180.

3) О мережк’ѣ: съ большими отверстіями. Славян. у.

4) Горла́та я́ма = Горлаха. Складав зерно…. в горлаті ями. Мир. ХРВ. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 312.