Го́рен и горн, рна, м.

1) Горнъ въ кузницѣ. Грин. II. 74; Чуб. II. 239. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. 194.

2) Печь для обжиганія глиняной посуды. Шух. I. 263. Палає, як горен. Ном.

3) Известковая печь. Славяносерб. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 311.