Гордува́тий, а, е. Гордый, гордящійся, надменный. Я не багатий, не гордуватий, високо не несуся. Мет. 67. Така думка світилась…. на її гордуватому виду. Г. Барв. 464., Ум. Гордува́тенький. МВ. (О. 1862. ІІІ. 57).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 311.