Гопцюва́ти, цю́ю, єш, гл.

1) Танцовать, плясать, топая. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 102).

2) Скакать (о лошадяхъ). Під гаківницями гопцюють коні. К. ЦН. 169.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 309.