Го́пки меж.

1) Выражаетъ скаканіе, прыганіе, топаніе въ танцѣ. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема. Ном. № 1844. Пізно старого кота учить гопки. Ном. № 3222. Та вижнемо жито до самого краю, поставимо в копки та вдаримо в гопки. Грин. ІІІ. 137.

2) Ста́ти го́пки. Подняться на дыбы (о лошади). Копі…. як замордуються, як стануть гопки. ХС. VII. 455.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 309.