Гонори́стий, а, е. Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип’є. Правоб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 308.