Голяка́ нар.

1) Нагишомъ. По кропиві голяка.

2) Въ неразведенномъ видѣ, цѣльнымъ. Він спирт голяка п’є.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 307.