Голос, су, м.

1) Голосъ. Козацьким голосом гукає. ЗОЮР. І. 217. Почула Леся Кирила Тура голос. К. ЧР. 136. на такий голос. Такимъ голосомъ. Питає його на такий саме голос, як у дочки. Чуб. II. 201. У голос. Громко. Ой прийшли до Дунаю та у голос гукнули. О. 1862. X. 2. Плаче-плаче, а далі й заридає у голос. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60). Іван у голос тужить. О. 1861. IV. 62. У голос ударились. Заплакали громко. Г. Барв. 58. Иногда въ томъ же значеніи совсѣмъ безъ глагола. Батько і мати бачуть лихо, та в голос. ХС. VII. 455. Справді робиться страшно. Деякі вже й у голос. Г. Барв. 207. Не своїм голосом. Громко, испуганно, неестественно. Кричить не своїм голосом. Ном. № 3460. У свиний голос. Несвоевременно; чаще всего: очень поздно. Ном. № 7797. Подати голос. Отозваться. Марина перша було подає голос. Левиц. І. 112. В один голос. Одинаково. Чи можна ж, щоб стільки людей брехало та все в один голос? на голос. Громко. Брат читає коло стола на голос. Федьк. Ум. Голосок, голосочок, голосонько. Кого я люблю — по голосоньку пізнаю. Чуб. V. 1067.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 304.