Голо нар.

1) Голо, обнажено.

2) Исключительно. Голо сам пирій (поріс). Мнж. 178.

3) Грошей голо. Нѣтъ денегъ. Хоч грошей, каже, і голо, однак за віщось то купив село. О. 1861. VII. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 301.