Голиш, ша, м.

1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка…, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.

2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. І. 135.

3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 300.