Годитися, джуся, дишся, гл.

1) Условливаться, соглашаться. Годись на рік! що схочеш? МВ. І. 31.

2) Мириться. Як посварилися, так і досі не хотять годитися,

3) Быть годнымъ, годиться. Тепер я сама побіжу, ти нікуди не годишся. Рудч. Ск. L 148.

4) Уговариваться, условливаться. Жид годився з наймичкою (наймаючи). КС. 1883. ІІІ. 670.

5) Безлично: годиться, годилося. Годится, слѣдуетъ, прилично. Сим. 231. Кров не водиця, розливати не годиться. Ном. № 4074. Квочку годиться підсипати в неділю. Грин. II. 19. Так не годиться говорити. Левиц. І. 316. Для годиться. Для приличія. Він робить це для годиться. Кіев.

Годитися, джуся, дишся, гл. О погодѣ: проясняться. От вже на дворі стало годиться. Прил. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 298.