Говорючий, а, е. Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. Грин. І. 164, 160.

2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 296.