Гніт, ту, м.

1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить. Сир під гнітом лежить.

2) Гнетъ, притѣсненіе. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269.

3) Огонь, разведенный на припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. См. Гнітити хліб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 294.