Глухий, а, е.

1) Глухой. Глухому пісню співати. Ном. № 4679. Глухий як тетерук. Ном. № 8556.

2) Беззвучный, мертвый. В глухій домовині усміхнуся. Шевч. 269.

3) Пустой, запустѣлый, глухой. Глухий край. Куток зовсім глухий. О. 1862. IX. 65.

4) Глухий кінець (у воротях). Тотъ конецъ воротъ, гдѣ ихъ пята. В глухім кінці під ворітьми. АД. II. 9.

5) Глухий дуб. Дубъ, на которомъ листва держится цѣлую зиму. Борз. у. Прил. у.

6) Глуха кропива. Раст. a) Lamium maculatum L. ЗЮЗО. I. 126; б) Leonurus Cardiaca L. ЗЮЗО. І. 126. Ум. Глухенький, глухесенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 291.