Глузд, ду, м.

1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. З глузду зсунутися, з’їхати, скрутитися, спасти. Сойти съ ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. Глузди відбити. Лишить разсудка. Ном. № 6333. До глузду прийти. а) образумиться; б) опомниться. глузду відбитися. Лишиться ума, рехнуться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 290.