Гладити, джу, диш, гл.

1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. Ном. № 5898. Гладити дорогу. Выпивать на дорогу. Ном. № 11648. Также: гладити «додому» и «з дому». Св. Л. 146.

2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить,

3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити. Кобел. у.

4) Уничтожать. Господь… гріхи гладить, до неба провадить. Гол. ІІ. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 287.