Гирявий, а, е.

1) Низко остриженный. У його стільки землі, як у гирявого чуприни. Лебед. у. Бранное слово. Брешеш, гирявий. Лебед. у.

2) Испорченный, плохой. Таке вже гиряве моє щастя. Н. Вол. у. Гирявий горщик — съ отбитымъ верхнимъ ободкомъ. Мнж. 171. Кутя хирява бываетъ тогда на сочельникъ, когда вечеря безъ рыбнаго блюда. Сим. 150.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 284.