Гилити, лю, лиш, гл.

1) Подбивать мячъ гилкою.

2) Бить палкою свинку (деревянный шаръ) въ игрѣ въ гилу. Ив. 13.

3) Бить, колотить. Він усіх гилить, нікому не змиряє. Екатер. у.

4) Много набирать, накладывать и т. д. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 282.