Гарцювати, цюю, єш, гл.

1) Скакать на лошадяхъ, наѣздничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Шевч. 312. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112.

2) Бѣгать, скакать, шалить. Як хочете гарцювати, так ідіть на двір. Кобел. у. Іще сами як дівували та з хлопцями як гарцювали. Котл. Ен. ІІІ. 50. Бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться і не раз так бувало, що гарцюючи і мички попалить. Рудч. Ск. II. 54.

3) Танцевать. Рудч. Ск. І. 75. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють; хлопці, піт аж льється з шкури, коло їх гарцюють Г. Арт. (О. 1861. III. 102).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 275.