Гартувати, ту́ю, єш, гл. Закалять. Гартувати залізо. Чуб. І. 46. Шабельки гартують. Шевч. 131. Бідуючи, серце собі гартували. О. 1862. ІІІ. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 275.