Гарнець, нця, м.

1) = Гарець. Наварила гарнець бобу. Чуб. V. 1140.

2) Мѣра жидкости. Взяли собі гарнець меду, та й на дощі сіли. Чуб. V. 1016.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 274.