Гардувати, дую, єш, гл.

1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у.

2) Быть перевозчикомъ.

3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 273.