I. Гаразд нар.

1) Ладно, хорошо. «Приходьте сьогодня до мене!» — Гаразд!

2) Хорошо. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивили у Білій Церкві замирив? АД. II. 110. Не журись, каже, дівко, — все гаразд буде. Рудч. Ск. II. 44.

3) Хорошо, достаточно, какъ слѣдуетъ, надлежащимъ образомъ. Не найшов гаразд шляху. Ном. № 667. Сам ти гаразд не тямиш, що робиш. Ком. Р. ІІ. 3. І ви, плебеї-гречкосії, і ви молилися, та вас ніхто не милує. Не вміють вас і помилувать гаразд. Шевч. 609.

4) Счастливо, благополучно. Як усе дома буде гаразд, то може і прийду.

5) Очень. Гаразд таки причарувала і його до себе. Стор. МПр. 70. Ум. Гараздненько. Сонечко гараздненько обитріе. Сим. 201.

II. Гаразд, ду, м.

1) Добро, счастье, благополучіе. Чоловікові мило згадати про давні свої гаразди. Федьк. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю. Гол. І. 263. Живуть собі люде у добрі та в гаразді.

2) Гаразди = Достатки. Шух. І. 104.

3) На гаразд. Къ добру, кстати. Чи буде це на гаразд?

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 272.