Гак, ку, м.

1) Крюкъ. Рудч. Ск. І. 69. Грин. ІІІ. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146.

2) Родъ багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25.

3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется Ум. Гачок.

4) Шипъ подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353.

5) Орудіе для обтягиванія бочки обручемъ.

9) Тут тобі й гак! Тутъ тебѣ и конецъ; тутъ тебѣ и аминь!

7) З гаку плодити отару. Браться досматривать стадо овецъ, получая за это отъ хозяина тридцатую овцу (о личманах). О. 1862. V. Кух. 37.

8) З гаком. Съ лишнимъ, съ небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачок, гачечок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 266.