Гадючий, а, е.

1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. Гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо.

2) Гадюча морква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. І. 166.

3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 264.