Гадюка, ки, ж.

1) Гадюка, Vipera bonis. Вилазить гадюка та й сичить. Рудч. Ск. І. 146. Гадюк умію замовлять. Котл. Ен. ІІІ. 13. Нехай мої руці поїдять гадюці. Грин. III. 266.

2) Гадина, змѣя. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19.

3) Употребляется какъ бранное слово. Ум. Гадючка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 264.