Гад, ду, м.

1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664.

2) соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. І. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113.

3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 263.