Вітка, ки, ж.

1) Ум. отъ віта. Калинова вішка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425.

2) Отрасль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9.

3) Притокъ. Вішки Дніпровії.

4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Переясл. у.

5) То-же, что и лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: вітку набити. Лебед. у. (Лобод).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 241.