Вітати, таю, єш, гл.

1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. Рудч. Ск. II. 208.

2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Мет. 330. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. Дума.

3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. Шевч.

4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. Ном. № 8757.

5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 241.