Вірно, нар.

1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. Ном. № 8757.

2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. І. 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 240.