Вірити, рю, риш, гл.

1) Вѣрить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає. Ном. № 4309.

2) Давать въ долгъ. Не вірять шинкарі горілки. О. 1862. X. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 239.