Віник, ка, м.

1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам’ятатиме до нових віників. Ном. № 3646.

2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. КС. 1898. VII. 46. Ум. Віничок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 238.