Відтовкувати, кую, єш, сов. в. відтовки, вчу, чеш, гл.

1) Оканчивать, окончить толочь.

2) Отрабатывать, отработать толченіемъ.

3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 231.