I. Відтикати, каю, єш, сов. в. відіткнути, ну, неш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. І. 182.

II. Відтикати, каю, єш, сов. в. відтикати, тичу, чеш, гл.

1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля.

2) — копи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки? Ном. № 10175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 231.