Відстоювати, стоюю, єш, сов. в. відстояти, стою, їш, гл.

1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. І. 91).

2) Відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Левиц. І. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215.

3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. І. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 230.