Відрікати, каю, єш, сов. в. відректи, речу, чеш, гл. Отвѣчать, отвѣтить. Так це їй…. каже, а воно одріка. Мнж. 173. Е ні, одріка, се вже не шпачки. Ном. № 13712.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 226.