Відрізняти, няю, єш, сов. в. відрізни́ти, ню́, ни́ш, гл.

1) Отдѣлять, отдѣлить. Вони вже двох синів одрізнили, а два з їми живуть. Пирят. у. Відрізняють дитину від матерньої мови. О. 1861. XI. 104. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить…. усіма звичаями од селян одрізнить. К. (О. 1862. ІІІ. 22).

2) Отличать, отличить. Мова…. відрізняє людей від инших звірів. Дещо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 226.