Відпускати, каю, єш, сов. в. відпустити, пущу, стиш, гл.

1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. Шевч.

2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209.

3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити.

4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра. Ном. № 9114.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 225.