Відкочувати, чую, єш, сов. в. відкотити, кочу, тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу. О. 1862. І. 33.

Відкочувати, чую, єш, гл. Откочевать. Татаре…. одкочували собі геть у…. степи. К. Хмельн. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 216.