Відклонятися, няюся, єшся, сов. в. відклони́тися, ню́ся, нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклонъ. Грин. ІІІ. 175. Молодий і молода молються сперту Богу, тоді одклоняються батькові й матері. Грин. ІІІ. 531. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок потішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. Чуб. V. 798. З України до дівчини козак відклонився. Чуб. V. 305. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому. Г. Барв. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 215.