Відкидати, даю, єш, сов. в. відкинути, ну, неш, гл.

1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. Ном. № 8059.

2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай Лого прохання. К. Псал.

3) Відкинути ноги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!… Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Г. Арт. (О. 1861. III. 111). Иногда это значить лишь лежать сильно утомленнымъ, обезсиленнымъ. См. Відкидати.

4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. МВ. (КС. 1902. X. 147). Одкинула заслонку. Кролев. у.

5) — на сито. Отцѣживать, отцѣдить на сито. Маркев. 169.

Відкидати, даю, єш, гл.

1) = Відкинути 3. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця. Ном. № 14087.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 214.