Відживати, ва́ю, єш, сов. в. віджити, живу, веш, гл.

1) Оживать, ожить; приходить, придти въ себя.

2) Отживать, отжить. Він уже свій вік оджив.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 212.