Відерник, ка, м.

1) Дѣлающій ведра.

2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 212.