Відволожувати, жую, єш, сов. в. відволожити, жу, жиш, гл.

1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.).

2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Лавр. 113. См. Прим. при словѣ Відволога.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 208.