Відвалювати, люю, єш, сов. в. відвалити, лю, лиш, гл.

1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50.

2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 206.