Від’Їздити, джу, диш, гл. Отьѣздить, кончить, перестать ѣздить. Од’їздила вже своє. Сим. 236.

Від’Їздити, джу, диш, сов. в. від’їхати, їду, деш, гл.

1) Отъѣзжать, отъѣхать отъ чего. Від’їхав уже від воріт.

2) Уѣзжать, уѣхать. До города Крилова від’їздити. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 214.