Вівчарик, ка, м.

1) Ум. отъ вівчарь.

2) Родъ игры на свирѣли.

3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка…. висвистував вівчарик. Стор. І. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 203.