Ворін, рона, м. Воронъ. Мир. ХРВ. 70. Ум. Ворінець. Ой по дівчині отець-мати плаче, а по козаку чорний ворінець кряче. Лис. VI. № 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 254.