Воркун, на, м. = Воркотун. А на печі воркун ворчить. О. 1861. XI. Св. 51. Ум. Воркунок, воркуночок. Ой воркуне та воркуночку, не бий мене та в головочку. Г. Барв. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 254.